Руслан родом із села Степківка Миколаївської області. Закінчив Маринівський професійний аграрний ліцей та здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту с/г машин та устаткування, водія. Працював підсобним працівником у ТОВ «Альтернатива», у вільний час підробляв у таксі. Дуже любив риболовлю та футбол.
Під час повномасштабної війни чоловік захищав Батьківщину в складі Збройних Сил України. Службу ніс в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького. Обіймав посаду командира відділення-командира машини механізованого взводу.
«Руслан був чуйним, добрим, нікого ніколи не залишав у біді, намагався всім допомоги. Найкращий чоловік, тато, син. Роботящий, мав багато друзів, які його цінували», – розповіла його дружина.
Посмертно боєць нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
Руслана поховали в рідному селі.
У нього залишилися батьки Сергій Миколайович та Людмила Олександрівна, дружина Валентина, син Вадим 2014 р.н., донька Ольга 2017 р.н.
