Євген народився в селі Олексіївка Донецької області. З дитинства жив у селищі Межова на Дніпропетровщині. Там навчався у середній школі №2. Потім закінчив Межівське професійно-технічне училище. З ранніх років цікавився бджільництвом, завжди намагався допомагати на пасіці, цим згодом і заробляв на життя. Також разом із вітчимом займався бурінням свердловин. У вільний час із задоволенням вивчав щось нове. Любив працювати руками. Захоплювався спортом, займався футболом.
З 2020 року Євген проходив службу в батальйоні охорони Арсеналу авіаційних засобів ураження. Під час повномасштабної війни, у травні 2023-го, за власним бажанням був переведений у 3-тю окрему штурмову бригаду ЗСУ. Там обіймав посаду стрільця-санітара.
«Він з перших днів війни зрозумів, що не може і не хоче бути осторонь у такий важкий для України час. Він завжди казав: «Я маю вас захищати. Я маю бути там. Хто, як не ми. Я хочу, щоб ви пишались мною». Він без вагань перевівся в 3 ОШБ, докладав максимум зусиль, аби здобути якомога більше знань, умінь. Як би важко не було, він завжди заспокоював нас словами: «У мене все добре». Мій коханий прагнув захищати нас, хотів боронити нашу землю до останнього подиху, хотів залишити свій слід в боротьбі за незалежність нашої Батьківщини. Він дійсно показував свій патріотизм не словом, а ділом», – розповіла кохана загиблого Аліна Шолом.
Поховали воїна в селі Новопавлівка Дніпропетровської області.
У Євгена залишилися залишилась мама, вітчим, молодша сестра, бабуся, дідусь, наречена, тітка з чоловіком, двоюрідні брат та сестра, які з нетерпінням чекали його повернення.
