Миколі було 22 роки. Він народився в селі Нижні Бистрий, що на Закарпатті. У 2017 році закінчив там школу І-ІІІ ст. імені Василя Вовчка. Був учнем авторської дитячої художньої школи члена Національної спілки художників України Ласло Гайду при школі мистецтв міста Хуст. Мріяв вивчати військову справу. Мешкав у селі Вучкове. Працював за кордоном.
Навесні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, долучившись до складу 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Виконував бойові завдання на сході України. Був оператором-радіотелефоністом, розвідником і джавелінщиком. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, нагрудним знаком «За зразкову службу», почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест», відзнакою президента України «За оборону України» та медаллю «За оборону рідної держави».
«Коля був надзвичайно гарним, світлим, добрим, люблячим чоловіком. Дуже любив діток, для нього чужих дітей не було. Він завжди мріяв про донечку, але загинув за сім місяців до її народження, на жаль», – розповіла дружина Ангеліна.
Похований Микола Васильович у рідному селі на центральному кладовищі.
У воїна залишились дружина, донечка, батьки та старша сестра.
Наприкінці 2023 року на фасаді Нижньобистрівського ліцею імені Василя Вовчка встановили меморіальну дошку на честь загиблого захисника.
