Іван народився в селі Никонорівка Донецької області. Жив у місті Родинське рідної області. Здобув середню освіту. Пройшов строкову військову службу в Збройних Силах України. У мирному житті працював кріпильником на шахті «Краснолиманська».
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за свою країну в лавах ЗСУ. Був бійцем 46-го окремого батальйону «Донбас», що у складі 54-ої окремої механізованої бригади. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора.
«Герої не вмирають... Честь, шана, скорбота, брате... Ми повернемо ворогові всі борги, ми помстимося за кожну загиблу людину, чоловіка, жінку, дитину. Спочивай, брате…» – написав побратим Павло.
«Зі слів побратимів, він завжди був сміливий, хоробрий, ніколи нічого не боявся. Як і не побоявся загинути заради своєї Батьківщини», – зазначила колишня дружина загиблого Ельміра.
Посмертно Герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Івана поховали у рідному селі.
У захисника залишилися батько Володимир Іванович, сестра Наталя, син Кирил, рідні, близькі, друзі та побратими.
