Роману Олександровичу було 43 роки. Він народився в селі Ступаківка. Закінчив девʼять класів Ічнянської середньої школи №5, а після – вступив до місцевого ПТУ №37. Деякий час працював в селі Тростянець водієм, а згодом переїхав із родиною до Ічні. Влаштувався на роботу в магазин будівельних матеріалів «Комфорт» (нині назва – «Спеціаліст»). У вільний час обожнював риболовлю.
18 серпня 2023 року Романа призвали на військову службу. Пройшов навчання на Гончарівському військовому полігоні, а потім долучився до складу 110-ї окремої механізованої бригади. У листопаді того ж року отримав поранення, після якого втратив око, лікувався. Місяць пробув у відпустці та повернувся на службу.
«Мій чоловік був спокійним, дуже комунікабельним, оскільки по роботі йому доводилося часто спілкуватися з людьми. Можна сказати, що весь район знав його. І ті, хто приходили, завжди хотіли, щоби Роман їх консультував. Він вмів і підказати, і порадити. Безвідмовний і безкорисливий», – розповіла дружина Наталія.
Захисника поховали на кладовищі в Ічні.
У Романа залишилися дружина, син, донька, мама та брат.
