Ігор родом із села Демидівка Вінницької області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. У 2006-2007 роках пройшов строкову службу в ЗСУ. Потім вступив у Волинську школу міліції. До 2013-го працював у Тростянецькому РВ УМВС. Потім – на підприємстві «МХП». У 2014-2015 роках брав участь в АТО. Після повернення працював у компанії «ГІПС». Жив із родиною у селі Велика Стратіївка рідної області.
На другий день повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 року, чоловік знову взяв до рук зброю, поповнивши лави ЗСУ. Службу ніс у 10-му окремому батальйоні «Полісся» 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
«Ігор був надзвичайною людиною, доброю, мав золоті руки, любив наші домашні посиденьки на свята у батьків. Був гарним другом і чудовим хазяїном. Мріяв про власний будинок, який так і не зміг побудувати, мріяв про донечку, яку не встиг народити. Був чудовим братом і чоловіком, завжди приходив на допомогу. Дуже любив життя», – розповіла рідна сестра загиблого Ірина Шахбун.
Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна у рідному селі на Вінниччині.
В Ігоря залишилися батьки, дві молодші сестри, двоє молодших братів, дружина, бабуся.
