Іван народився в селі Попельники Івано-Франківської області. У старших класах активно готувався до вступу у військовий ВНЗ, бо мріяв стати військовим. Після закінчення школи в 2017 році втілив свою мрію та вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. За період навчання зарекомендував себе як цілеспрямований, відповідальний і старанний курсант. Охоче підкорював не тільки військову справу, а й вершини українських Карпат. Мав посвідчення «Альпініст України». Хлопець хотів бути сучасним воїном, тому переймав досвід у закордонних колег. Поглиблено вивчав англійську мову. З відзнакою закінчив академію та здобув звання лейтенанта.
З літа 2021 року Іван був командиром взводу 15-го окремого батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ. З липня по грудень 2021 року брав участь у бойових діях на території проведення ООС.
Зимові свята 2022-го провів у відпустці вдома з батьками та родиною сестри, бо завжди шанував усі українські традиції. А вже 24 лютого почалася повномасштабна війна. У складі свого підрозділу молодий офіцер продовжував боронити рідну країну від російських окупантів.
Посмертно лейтенант Науменко нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
«З Іваном знайомі з дитячого садочка. Ходили в одну школу. Він завжди був жвавим, товариським, любив спорт, міг підтримати розмову на будь-яку тему, чим і подобався довколишнім. Його цікаво було слухати. Його поради завжди були влучними та корисними, а історії із служби давали знати, що він із тих офіцерів, за якими хотілось йти. Він назавжди залишив слід в серці кожного, хто його знав…» – розповіла подруга загиблого.
Поховали офіцера у рідному селі.
В Івана залишились батьки та старша сестра.
