Андрій народився в селищі Володимирець Рівненської області, зростав на Івано-Франківщині. Після 9 класу вступив до Калуського вищого професійного училища №7, де опанував професії електрозварника ручного зварювання, газозварника, оператора автоматичних і напівавтоматичних машин зварювання, а також коваля ручного кування. В училищі займався вільною боротьбою, туризмом, плаванням на катамаранах і альпінізмом.
Коли у 2014 році нависла загроза війни, Андрій Небор отримав повістку. Тоді його товариш Роман Лучинський запропонував долучитися до лав Добровольчого батальйону «Івано-Франківськ» – підрозділу патрульної служби поліції особливого призначення. Андрій був снайпером і боронив незалежність України, виконуючи завдання в зоні АТО. Під час служби здобув бойові вміння, досвід і вірних друзів.
Після звільнення з армії у 2018-му протягом трьох років працював зварювальником.
У квітні 2022 року чоловік повернувся до лав захисників, долучившись до 111-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Боронив Луганщину.
За роки на війні Андрія нагородили відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За оборону Маріуполя» та «Ветеран війни», а також двома відзнаками міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу» – однією з них посмертно.
«У щасливому шлюбі ми прожили 19 років. Часто любив повторювати: «Треба жити кожен день, як останній, бо життя коротке…» – поділилася дружина воїна Людмила.
Поховали Ігоря на Алеї Слави Івано-Франківського міського кладовища в селі Чукалівка.
Вдома на нього чекали дружина та донька.
