Богдан народився та виріс у Маріуполі. Закінчив місцевий будівельний коледж, навчався в Бердянському університеті менеджменту і бізнесу на третьому курсі. З 2017 року працював друкарем у газеті «Приазовський робочий».
З 2019 року Богдан проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після початку повномасштабного вторгнення боронив Україну в складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Був старшим навідником у другому самохідному артилерійському взводі.
Уже під час війни Богдан одружився.
«Мій синочок любив життя. Він був легкою людиною з гарним почуттям гумору. А ще він був дуже добрим. Любив співати та пародіював різні голоси, – розповіла мати Лілія Нікуліна. – Любив тварин. Був вірним другом і товаришем. Він мав багато друзів, які любили та поважали його. З самого дитинства захищав усіх, хто цього потребував. Не замислюючись, міг віддати останнє. Про інших дбав більше, ніж про себе.
Богдан був єдиним сином. Він дуже любив свою родину та Батьківщину. В армію пішов сам і до останнього вірив, що повернеться до рідного Маріуполя. Ми виховали чудового сина, з правильним розумінням життя. Він Герой, і ми дуже ним пишаємося! Я хочу, щоб пам'ять про Богдана жила і люди знали, яким чудовим та світлим він був».
Поховали захисника у селі Миколаївка Донецької області на Алеї Слави.
У Богдана залишилися дружина, батьки та бабуся.
