Олександр народився в селі Мар’ївка Миколаївської області. Захоплювався автомобілям. Працював далекобійником. Обожнював свою роботу, хоч і дуже втомлювався. Мріяв про відкриття власної автобази.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав 56-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України.
«Зі сльозами згадую наші спільні рейси, розмови, плани, мрії. Ми так багато хотіли зробити разом… Саша був надзвичайною людиною. Зразковий сім’янин, справжній товариш і побратим. Мав добре серце, завжди всім допомагав. На захист Батьківщини пішов добровольцем. Саша хотів, щоб його майбутні діти жили у вільній незалежній країні. Був сміливим і гідним воїном нашої держави. Віддав найцінніше за наші світанки – своє життя. Мені не вистачить рядків, щоб описати Сашу, про нього я можу говорити щодоби без перестанку. Важко і нестерпно боляче відпускати. Найкращий в світі чоловік, син, брат. Кохаю та дуже сумую. Ти назавжди в моєму серці», – розповіла дружина загиблого Тетяна.
«Смерть Олександра – це не тільки біль родини, це біль для усієї нашої громади. У глибокій скорботі разом з його рідними та близькими ми оплакуємо втрату та молимося за упокій його душі. Пам'ять про захисника України вічно житиме в наших душах!» – написали у Баштанській громаді.
Поховали захисника в рідному селі.
В Олександра залишилися дружина, батьки, сестри, брати, рідні та близькі.
