Народився Валерій у місті Дніпрі. Навчався в Національній металургійній академії України, отримав вищу освіту за напрямом «Філологія» (технічний переклад) та здобув кваліфікацію бакалавра з філології. Там же отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». Трудову діяльність почав ще студентом, працював перекладачем у конструктивному бюро «Південне». Потім був менеджером у приватних компаніях. Дуже любив свою роботу, постійно вдосконалював знання. Вивчав французьку та арабську мови.
Валерій з дитинств захоплювався історією, глибоко вивчав історію України та рідного міста, популяризував її в соцмережах. Цікавився архітектурою та видатними архітекторами, що будували Дніпро. Любив фотографувати, вмів бачити світ як митець. За словами друзів, був неперевершеним співрозмовником, вірним другом, незалежним, вільним і щирим.
Коли в 2014 році почалася російсько-українська війна, Валерій добровольцем став на захист батьківщини. Брав участь в АТО. Обіймав посади оператора ЗУ-23 і помічника гранатометника в добровольчому батальйоні «Донбас». Після демобілізації пройшов навчання за програмою підприємницької діяльності для ветеранів АТО/ООС в Київській школі економіки. Мав свій невеличкий бізнес «Vatra Translation».
Під час повномасштабного вторгнення Валерій служив на посаді оператора відділення радіоперехоплення загону радіо- і радіотехнічної розвідки Регіонального центру радіоелектронної розвідки «Схід». Його псевдо Рафаль означає вогняний шквал. Так Валерій сам себе характеризував, бо, маючи ціль, не бачив перешкод, а до ворогів був непримиренним і лютим.
«Мій син був непридатним до служби, але він в перших рядах пішов захищати Україну. Вперше зрозуміла вислів, що з людиною помирає всесвіт. Всесвіт знань, планів, гумору, досягнень, підтримки, любові, дружби. Люди, які знали Валерія лише по соцмережах, писали, що від його дописів ставало легше, він добре володів словом, міг розсмішити, розчулити, підтримати, люди тягнулись до нього, бо з ним було цікаво. Неможливо описати глибину та багатогранність мого хлопчика. Тримаюсь за його друзів. Пам'ятайте,будь ласка, наших дітей», – написала його мама Вікторія Марківна.
Валерій був відзначений нагрудним знаком «Бойовий Орел БСП «Донбас», медаллю «Учасник АТО» і відзнакою «За участь в АТО».
Похований захисник на Краснопільському кладовищі в Дніпрі.
У Валерія залишились батьки, бабусі, тітки, двоюрідні брат і сестра.
