Віктор родом з Полтавської області. Жив у місті Лубни. У 2019 році закінчив історичний факультет Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Працював вчителем історії і фізкультури у Лубенській школі №10. Мав активну громадську позицію, був головою громадської ради, засновником декількох громадських організацій та шкільного гуртка з єдиноборств.
У 2014 році він став одним з перших добровольців батальйону «Азов», брав участь у боях за Маріуполь, Мар’їнку та Іловайськ, де отримав поранення. Після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Віктор пристав до лав 147-го батальйону 116-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Разом із побратимами боронив Сумщину й Донеччину.
За життя Віктор був нагороджений медалями: «За військову службу», «Захиснику Маріуполя», «За оборону рідної держави», «25 років незалежності України», «За жертовність і любов до України», «За участь в боях «Східний фронт»; орденами: «Лицарський хрест добровольця», «За вірність присязі»; відзнаками «За гуманітарну участь в антитерористичній операції», «За участь в антитерористичній операції».
«Історія цієї людини не може розчинитися в нетрях і уламках минулого. Новіков Віктор Володимирович прожив життя гідне Героя та прийняв, безумовно, героїчну смерть. Він заслуговує, аби Україна, за яку він боровся і загинув, визнала значущість його особистості», – зазначив син загиблого.
Поховали воїна на Новаківському кладовищі у Лубнах.
У Віктора залишилися мама Ольга Якимівна та син Станіслав.