Данило народився 13 вересня 1997 року в місті Запоріжжя. Навчався в ліцеї №71 та класичному ліцеї, після чого вступив до Варшавського сільськогосподарського університету.
Із дитинства захоплювався технікою, майстрував моделі автомобілів та кораблів. Згодом професійно займався великим тенісом, представляв Україну на міжнародних турнірах. Чудово знав англійську мову, грав на саксофоні. У часи Революції Гідності потайки тікав зі школи і боровся з «тітушками».
Працював у сімейному бізнесі на посаді керівника відділу маркетингу в компанії ТОВ «Фамберрі».
З початком повномасштабного вторгнення служив стрільцем у ротно-тактичній групі «Степові вовки», яка була добровольчим формуванням та брала до своїх лав тих, кому відмовляли у ТЦК (зокрема за віком).
Псевдо Даня закріпився за ним ще з дитинства – так його називали рідні та друзі, а згодом і побратими.
«Мій син Данило… Для мене він завжди був промінчиком світла. Ще з дитинства він мав особливу душу – добру, щиру, наповнену любов’ю до життя і людей. Коли почалася війна, я бачила, як він не може стояти осторонь. Його рішення стати добровольцем було не раптовим – це було покликанням його серця. Він ішов не за славою, а тому, що відчував: так правильно. Він завжди казав: «Мамо, я повинен. Бо якщо не ми, то хто?». Данило був сином, про якого мріє кожна мама – уважним, турботливим, справжнім другом. Він був побратимом, який ніколи не зрадить. І він був воїном, який до кінця залишився вірним Україні. Мій син віддав своє життя за свободу і за наше майбутнє. Для мене він – назавжди молодий, назавжди усміхнений, назавжди мій дорогий син. Я ношу його в серці щодня, і кожен мій подих – це молитва за нього. Його життя було світлом, яке не згасне. І тепер це світло веде мене далі, надихає боротися, жити й працювати так, щоб його подвиг мав сенс. Мій син, мій герой, моя любов і моя вічність», – сказала мама захисника Наталія.
Данило не встиг отримати державних нагород, проте його пам’ять увіковічена у сімейному ветеранському бізнесі ТОВ «Фамберрі», який займається вирощуванням та переробкою органічного кизилу для виготовлення різних продуктів – від варення до соусів.
«А ще син мріяв одружитися з нареченою і народжувати дітей – таких же сильних патріотів з синіми, як небо очима. Данило Ольшанський – це цвіт нації, а його псевдо Даня стало символом мужності, доброти й незламності духу людини, яка віддала своє життя за Україну і за побратимів», – розповіла мама.
Поховали воїна у рідному місті.
Вдома на нього чекали батько Сергій, мати Наталія та сестра Єлизавета.
