Андрій родом з Києва. Навчався у місцевій школі №108. Закінчив Школу міліції. Працював водієм мобільної групи швидкого реагування «ВЕНБЕСТ». Любив футбол, знав кожного гравця світу. Вболівав за футбольну команду «Динамо Київ». Дуже любив солоні огірки, шашлик та відпочинок на природі.
Під час повномасштабної війни Андрій був командиром відділення у 5-й стрілецькій роті 241-ї окремої бригади територіальної оборони.
9 липня в районі села Дементіївка на Харківщині Андрій пішов з групою на допомогу до побратимів. Однак вони самі також потрапили під ворожий обстріл. Дусік отримав важке поранення та був евакуйований з поля бою побратимом Дмитром Черешнею. З того дня він перебував у комі та до тями так і не прийшов. А його рятівник Дмитро загинув 13 липня.
«Люблячий батько і чоловік. Оберігав і піклувався про нас. Любив життя. Веселий, добрий, розсудливий. Сім'я завжди була на першому місці! До справ завжди підходив з розумом і був професіоналом у своїй справі!» – розповіла дружина Марія.
Поховали захисника на «Південному кладовищі» у Київській області.
У Андрія залишилися дружина і двоє синів.
Молодший син, якому зараз 7 років, досі не вірить у загибель батька і часом питає маму: «А правда, що тато ніколи не повернеться? Може, він так жартує, ховається від нас і скоро повернеться?».
