Олександр народився в українському Донецьку. Після завершення навчання працював на шахті «Трудівська» у рідному місті. Згодом вирішив пов’язати своє життя з армією. У 2013 році закінчив Національну академію Національної гвардії України у Харкові. Там і залишився жити та працювати. У вільний час займався спортом. Любив займатися ремонтно=будівельними роботами.
Олександр воював за Україну з початку російсько-української війни. Брав участь в АТО/ООС. Служив у лавах окремого загону спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України. Неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, медаллю «За військову службу Україні» у 2017 році та орденом «За мужність» ІІІ ступеня у 2018-му.
З перших днів повномасштабної війни Олександр став на оборону Харківщини у складі рідного підрозділу НГУ. Був командиром групи снайперів.
«Мій чоловік – мужній, справедливий, надійний товариш, на якого побратими могли покластися у будь-якій ситуації. Це неодноразово було доведено за роки війни. Сміливий, розумний командир, який своїм прикладом надихав підлеглих. У найстрашніший для Харкова час ні хвилини не вагався і став зі своїми побратими на захист міста. Сашині слова: «Ми переможемо», – розповіла дружина загиблого офіцера Анна.
Посмертно підполковник Орлов нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Поховали Героя у селі Катеринівка Харківської області.
В Олександра залишилися дружина і син.
