Захисник народився у Волочиську на Хмельниччині. Після школи здобув професію столяра. У 2008-му був призваний на строкову службу, яку проходив у Хмельницькому. Допомагав батькові, який працював на будівництві, згодом вони вже працювали разом. У 2015-му одружився з коханою Олександрою. Через чотири роки у них народилася донька Уляна.
Мріяв подорожувати, побачити світ. Хотів продовжувати військову кар’єру.
26 лютого 2022 року Максим добровільно став на захист України. Обіймав посаду розвідника 56-го окремого стрілецького батальйону і командира зведеної роти 65-ї окремої механізованої бригади. Його згадують, як про хороброго воїна, який неодноразово брав у полон ворожих солдатів. Не боявся небезпечних завдань.
«Тор був великим другом для журналістів багатьох українських та світових ЗМІ, бо добре розумів запити фронтових репортерів, значимість їхньої роботи для суспільства, виводив групи на «нуль» – і сам знімав ролики та фільми для телебачення в режимі реального бою. Він включався як експерт і як розвідник, давав коментарі та аналізував ситуації», – сказав побратим і друг, лейтенант Сергій Скібчик.
Похоронили воїна на Волочиському міському кладовищі.
У нього залишилися батьки, дружина та донька.
