Володимир народився і виріс в селі Круглоозерка Херсонської області. З дитинства працював на морі на сезонних роботах та допомагав мамі, яка виховувала його та старшу сестру. За словами близьких, був дуже доброю та життєрадісною людиною. Завжди брав участь у шкільних та позакласних виступах, любив виступати на сцені. Захоплювався грою на гітарі. Згодом навчався у Херсонському морському державному коледжі. У 2020 році підписав контракт і став на захист України.
На початку повномасштабного вторгнення окупантів чоловік вивіз рідних на Хмельниччину, а сам повернувся на військову службу. Воював за свою Батьківщину в лавах 140-го окремого розвідувального батальйону Військово-морських сил ЗСУ.
«Мій чоловік був людиною з великої букви. Попри свій юний вік був дуже мужнім та відповідальним. Любив свою сімʼю понад усе в цьому світі. Він мріяв прожити довге та щасливе життя, виховувати дітей, кохати і бути коханим…» – розповіла Діана Овчиннікова.
Посмертно Овчинніков Володимир Геннадійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали військового на Алеї Слави кладовище мікрорайону Ракове в місті Хмельницькому.
Володимиру присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».
У Героя залишилися мама, сестра, дружина і син, який народився вже після загибелі тата.
