Сергій народився і виріс у російському Ульяновську. Був опозиціонером та активістом. З початком протистоянь на Майдані, Рубін вирішив приїхати до Києва, після чого залишився та поїхав воювати в АТО. Чоловік воював добровольцем у складі ОУН. Отримав важке поранення, підірвавшись на міні, та втратив ногу.
Він повернувся з війни і залишився жити в Україні, мріяв про українське громадянство. Вивчив українську мову та цікавився нашою історією. Пройшов навчання і став успішно працювати у сфері IT. Брав участь у міжнародних спортивних змаганнях в паралімпійському стилі «Ігри нескорених». Завів кицьку Тосю, яку дуже любив.
Однак 24 лютого 2022 року війна знову наздогнала Рубіна. З перших днів вторгнення він встав на захист України. У квітні як військовослужбовець Збройних сил України вирушив у гарячі точки на сході країни.
«Він був етнічним росіянином, але досконало вивчив українську мову і з 14 року воював в батальйоні ОУН. Причому він був українським націоналістом по духу, вивчав історію УПА», – написала подруга Роксоляна Хмара.
«Росіяни – це імперська вигадка, покликана стерти саму приналежність до чогось іншого, незалежного і вільного, Росіяни – це аналог «радянської людини» після розпаду совка. Сподіваюся, що розуміння в суспільстві прийде, коли навчитися відрізняти росіян, мордву, татар, якутів та інших в'язнів цієї в'язниці народів від росіян, вічно задоволених і покірних. без «визвольних» амбіцій. Свободу народам! Свободу людині!», – писав Рубін.
«Рубін не встиг отримати українське громадянство, державні нагороди, новий протез – багато чого не встиг…», – написала подруга Ольга Гальченко.
Він був росіянином за паспортом, але українцем в серці.
