Олександр народився в Маріуполі. Закінчив школу №48, а потім місцевий будівельний коледж. У 2007 році одружився на коханій Євгенії. За сім років у подружжя народилася донька Мирослава. Олександр обожнював проводити з нею час, подорожувати. Для нього родина завжди була найціннішим і найдорожчим із усього, що мав.
«Чоловік дуже любив готувати. Мав гарне почуття гумору, був душею компанії. Завжди всім допомагав, був дуже відкритою та щирою людиною», – розповіла дружина Євгенія.
З 2016 року родина Плохих жила в Польщі. Після початку повномасштабного вторгнення Олександр повернувся та став на захист України. Спочатку був у територіальній обороні Києва, а потім долучився до полку «Сили спеціальних операцій «Азов», який у 2023 році став Третьою окремою штурмовою бригадою.
25 березня 2022 року разом з іншими добровольцями Плохой на гелікоптері Мі-8 полетів у рідний Маріуполь, який вже на той момент находився в повному оточені. Особисто знищив 10 окупантів. Тоді ж зазнав поранення: снайперська куля влучила в шию та пройшла навиліт, дивом не зачепивши життєво важливі органи.
Бійця спочатку лікували в шпиталі на металургійному комбінаті «Азовсталь», а потім останнім гелікоптером евакуювали на підконтрольну Україні територію. Чоловік довго лікувався, та згодом повернувся до бригади.
5 листопада 2022-го вони з Євгенією обвінчалися – після 16 років у шлюбі та четвертого поранення.
Жінка розповіла, що Олександр був справжнім добряком, з усіма знаходив спільну мову. У Маріуполі найбільше любив море. Рідним, друзям і побратимам часто говорив: «До зустрічі на Азовському морі».
За життя Олександра Плохих нагородили відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України – медаллю «Україна понад усе», а також нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва». Посмертно воїнові надали звання Героя України та відзначили орденом «Золота Зірка».
«Плохой без перебільшення один із богів цієї війни. Найдостойніший. Один із тих, для кого штурм був сенсом життя. Зустрінемося, друже. Дуже сильно люблю тебе», – сказав командир батальйону Третьої окремої штурмової бригади Дмитро Кухарчук на псевдо «Сліп».
Поховали Олександра на Краснопільському кладовищі в Дніпрі.
У нього залишилися дружина Євгенія та донька Мирослава.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
