Владислав Віталійович народився в селі Берегове Одеської області. Жив у селищі Нова Ковалівка. Навчався в Одеському центрі професійно-технічної освіти та здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Вже будучи військовим, збирав документи для вступу в Уманський аграрний університет на економічний факультет, але так і не встиг знову стати студентом.
У мирному житті чоловік працював у сфері обслуговування. За словами близьких, він був дуже комунікативною та товариською людиною, з будь-ким міг знайти спільну мову та мав лідерські якості. Цікавився програмуванням, самостійно навчався та мріяв працювати в цій сфері. Також у вільний від роботи час займався ремонтом техніки.
Владислав був мобілізований до Збройних Сил України 18 листопада 2022 року. Служив у 28-ій окремій механізованій бригаді мені Лицарів Зимового Походу.
«Мій коханий був чудовою людиною: турботливий, уважний, відповідальний, працьовитий, розумний, мені з ним завжди цікаво. У нього прекрасне почуття гумору, він завжди був душею компанії. З перших днів, коли Владислав потрапив в ряди ЗСУ, показав себе як мужній, відважний воїн, завжди проявляв ініціативу, на кожен виїзд рвався вперед та захоплювався своєю справою. Це велика непоправна втрата не лише для родини Владислава, а і для його побратимів», – розповіла Тетяна Полнобродська, дружина полеглого захисника.
Військового поховали в селищі Нова Ковалівка Одеської області.
У Владислава залишилися мама, дружина, сестра, брат і племінники.
