Євген народився і жив у місті Миколаєві. Здобув середню освіту в школі №36. Деякий час був кухарем у ресторані «Затишний дворик». Цікавився та займався боксом. До вторгнення працював на будівництві в Польщі.
Під час повномасштабної війни хлопець прагнув захищати свою країну від ворога, тому пішов до військкомату. Згодом приєднався до 5-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Служив на посаді кулеметника.
«Женя був дуже мужнім, добрим, найліпшим братом у світі, він завжди був поруч і завжди буде», – зазначила його рідна сестра Іванна.
«Через фінансові труднощі Євген навчився задовольнятися малим. Але попри скрутну ситуацію усмішка не зникала з його обличчя. Це була позитивно-оптимістична особистість, також зразковий брат, який не давав ображати і вічно допомагав своїй сестрі. Але війна забирає кращих синів України та залишила родину Посадів без братського плеча. Це непоправна втрата», – розповів однокласник загиблого Владислав Гілко.
«Він був життєрадісною людиною та хотів бути корисним для своєї Батьківщини», – додав товариш Дмитро Говорухін.
Поховали молодого воїна на Миколаївщині.
У Євгена залишилися батьки, сестра, дідусь, інші рідні, друзі та побратими.