Сергієві було 25 років. Він народився в селі Андріївка, що на Чернігівщині. Навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, де здобув фахи слюсаря з ремонту рухомого складу, помічника машиніста електровоза і тепловоза. Працював у Київському депо слюсарем. Також вступив на перший курс до Житомирської політехніки, заочно навчався за напрямом «Менеджмент».
У 2019 році пішов до армії, а потім підписав контракт. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Був командиром зенітно-ракетного взводу. За час військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони, відмінно виконував свої обовʼязки, користувався авторитетом серед колег і підлеглих. Мав добрий рівень мотивації, намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, стійко переносив інтенсивні навантаження.
«Він був добрим, чуйним і турботливим сином. Любив, щоби все було по справедливості», – розповіла мама Світлана.
«Сергій мав багато друзів, завжди приходив на допомогу. Був чесною, порядною, відповідальною, доброю та енергійною людиною, справжнім патріотом, зразком незламності та міцного духу, сили волі та нескореності», – додали в Ічнянській громаді.
Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Захиснику України», відзнакою МОУ «Хрест пошани», відзнакою командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман», нагрудними знаками «Знак пошани» і «Хрест відваги» (посмертно).
Похований Сергій Вікторович у рідному селі.
У воїна залишилися батько, мати та молодший брат.
