Дмитро народився в селищі Веселе Херсонської області. Здобув середню освіту та працював на заводі. Любив риболовлю, професійно займався дайвінгом. Останні роки жив і працював за кордоном.
Під час повномасштабної війни Дмитро зміг вивезти родину з окупації на Івано-Франківщину, а сам долучився до лав ЗСУ. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
«Після пʼяти місяців окупації наша родина виїхала на підконтрольну територію України. Чоловік пішов добровольцем. Дуже був радий, що потрапив у штурмову бригаду, хотів брати безпосередню участь у звільненні нашої держави. Він був дуже світлою і доброю людиною. Вірив в Україну і нашу перемогу», – розповіла дружина воїна Яніна.
Посмертно Дмитра Солошина нагородили орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «За честь і звитягу», а також надали йому звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська».
Поховали десантника на Алеї Героїв цвинтаря в Івано-Франківську.
У травні 2024 року на фасаді Центру патріотичного виховання учнівської молоді імені Степана Бандери відкрили анотаційну дошку в пам’ять про Дмитра Солошина.
У нього залишилися мама, дружина та син.
