Сергій – уродженець місті Краматорськ Донецької області. Закінчив місцеву школу №35 та ПТУ №47. Був майстром на всі руки. Здебільшого працював будівельником за кордоном. Вдома був рідко, тож, коли приїжджав, завжди проводив час із сім'єю. На дозвіллі любив зустрічатися з друзями, дивитись кіно або серіали, обожнював фантастику й детективи.
25 лютого 2022 року чоловік добровільно мобілізувався до лав захисників. Проходив службу в 109-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника у 106-му батальйоні. Воював на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Брав участь у звільненні міста Лиман, у бою за Кремінну-Сватове. Восени 2022-го отримав поранення. Після одужання одразу повернувся в стрій і боронив країну на рідній Донеччині. Отримав відзнаки: «Ветеран війни» та «Незламним героям російсько-української війни».
«Мій старший брат. Мій захисник з народження. Брат, який завжди прийде на допомогу. Він був щирим другом, добрим, веселим, завжди був душею компанії. За місяць до загибелі брат був у відпустці і встиг побачитися з усіма рідними. Сергій часто забував про свої потреби, ставлячи в пріоритет свою сім’ю. Наша родина завжди пам’ятатиме Сергія як люблячого чоловіка та батька, турботливого сина та брата, найкращого дядька та дідуся. Я дуже хочу, щоб таких Героїв, як мій брат, знала вся країна, завжди пам'ятали, завдяки кому вони можуть жити далі, ніколи не забували тих, хто поклав своє життя заради нас, за наше майбутнє, за нашу країну. Нестерпний біль до кінця життя», – розповіла рідна сестра полеглого захисника Оксана.
Поховали військового в рідному місті.
Вдома на Сергія чекали батьки, дружина, дві доньки, онука, сестра та інші родичі.
