Кирило народився у Харкові. Навчався у місцевій школі №111. Потім закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Захоплювався екстремальним видом спорту – BMX, цікавився годинниками та їхньою історією. Мріяв подорожувати. Любив переробляти та вдосконалити різні електронні речі. Вивчав і цікавився IT-технологіями.
З початком повномасштабного російського вторгнення приєднався до Збройних Сил України. Пройшов навчання в Одеській військовій академії. Згодом командував взводом у 206-му окремому батальйоні територіальної оборони 241-ї бригади ТРО. Разом із підрозділом воював на Луганщині. Потім їх відправили під Бахмут на Донеччині.
«Кирило прагнув стати справжнім офіцером і лідером. Навчався, тренувався і не припиняв роботу над покращенням своїх навичок. І він досяг бажаного – відбувся як справжній бойовий командир. Поет приєднався до нашого батальйону восени після військового вишколу. За короткий час завоював повагу серед побратимів, бо був завзятим і наполегливим. Сміливо йшов на позиції і вів за собою бійців. Був щирим, доброзичливим і цілеспрямованим. Зробив пропозицію нареченій, але не встиг одружитися. Царство небесне, Воїне! Щирі співчуття рідним, близьким та друзям», – написали на сторінці 206-го батальйону.
«Мій син був завжди життєрадісною, сміливою та хороброю людиною. Любив життя. Як казали друзі, він був справжнім. Був чуйним, найдобрішим і найлагіднішим. Завжди сильно переживав за всіх, а не лише за себе», – розповіла мама загиблого.
Посмертно лейтенант Пушкін нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали воїна у рідному Харкові.
Після загибелі Кирила його мама через соцмережі відшукала собаку, яким її син опікувався на позиціях Харківщини та хотів забрати додому. Тепер у пам’ять про офіцера щеня Фугаска житиме з його родиною.
У Кирила залишилися мама Вікторія, батько Павло, брати Артем і Тимофій, наречена Діана.
