Вадим народився в селі Костянтинівка Кіровоградської області. Закінчив місцеву школу. У 2012 році здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Державного навчальному закладі «Смілянський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів». Одружився, жив із родиною у місті Сміла на Черкащині. Працював у будівельній галузі. У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став до лав Збройних Сил України. Був стрільцем 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Разом із побратимами боронив Київщину, згодом вирушив на Донеччину.
«Мій чоловік – це частина мене, яку відірвали від мене і дітей. Він хороший. Дуже сумуємо, нам його не вистачає», – зазначила дружина загиблого Анна.
«Він не зміг зустріти дружину з пологового будинку та насолодитись радістю зустрічі з новонародженою дитиною, бо обрав спротив: холодні столичні околиці, бруд бліндажів та брязкіт зброї. Вадим вибрав захист України, щоб дитина зростала у вільній мирній країні, і загинув на полі бою. Ясні очі, щирі вчинки. Людина дії, надії та праведної праці. Не скаржився, а робив. Йшов вперед, де інші пасували, заряджав енергією та впевненістю, горів справжнім вогнем люті до ворогів. Вадим був сумлінним, безкомпромісним, мужнім та сміливим воїном: сильний духом та вірний присязі», – написали на сторінці Сил ТРО ЗСУ.
Поховали захисника у Смілі.
Вдома на Вадима чекали мама, дружина і двоє синів.
