Сергій народився в селі Лосяч Тернопільської області. Вихованням хлопця та його сестри здебільшого займались бабуся з дідусем. Пізніше переїхали до другої бабусі в селі Милятичі Львівської області. Після закінчення школи вступив у Львівський міжрегіональний центр професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну, де здобув спеціальність бармена, офіціанта. З дитинства захоплювався футболом, дуже любив переглядати матчі та знав все про цей вид спорту. Також дуже любив тварин.
2019 року хлопець пішов на строкову службу, а згодом вирішив пов’язати своє життя з військом і підписав контракт із Збройними Силами України. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Виконував бойові завдання в районі проведення ООС. На момент повномасштабної війни обіймав посаду командира десантно-штурмового відділення.
«Я дуже сумую за ним. Він мені був більше, ніж брат, можна сказати, як син, бо я опікуюсь ним змалечку... Він був дуже світлою людиною, нікого ніколи не ображав, завжди йшов всім на допомогу. Дуже любив свою країну і чесність. У тому бою, коли він загинув, по них працювала авіація, танки і «Гради». Брат із побратимами тримали оборону добу, але різної ворожої техніки було дуже багато. Тоді полягло багато воїнів… І мій брат… Побратими скинули фото, де він мертвий на полі бою, але тіла так і не знайшли...» – розповіла рідна сестра загиблого Світлана.
У захисника залишилися батьки, бабуся, сестра і двоє племінників. Батько воїна після загибелі сина вступив до ЗСУ і продовжує справу Сергія.
