Олександр народився і жив у місті Запоріжжя. Навчався в школі №100. Потім закінчив місцеве професійно-технічне училище. Працював будівельником та займався ремонтними роботами. Вільний час присвячував родині і друзям.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік сам пішов до військкомату та взяв повістку. 2 квітня вже був на навчанні у військовій частині. Разом із побратимами боронив Запорізьку область. Служив спочатку в піхоті у в/ч: А 7090, А4967, А2298, А1314. Останнім місцем служби був 132-й окремий розвідувальний батальйон ДШВ ЗСУ, де Олександр обіймав посаду водія-радіотелефоніста.
«Він був найкращим татом і чоловіком. Добрий, чуйний, завжди допомагав друзям, яких у нього було багато. Завжди жартував, був душею компанії. Любив життя…» – розповіла дружина загиблого Вікторія.
Поховали захисника на кладовищі Святого Миколая в рідному Запоріжжі.
Вдома на Олександра чекали дружина, син і донька.
