Юрій народився і мешкав селі Феськівка Чернігівської області. Після школи навчався у Козелецькому коледжі ветеринарної медицини. Згодом закінчив Київський національний аграрний університет. Любив бувати на природі і працювати на землі.
З дружиною Наталею чоловік був знайомий з дитячого садка. Багато років вони дружили. Після закінчення школи почали зустрічатися. Одружилися у 2005 році. Згодом у пари народилися сини-близнюки. Родина жила у Києві. За три роки до початку повномасштабної війни повернулися до Феськівки. Спочатку Юрій їздив на заробітки за кордон. Потім влаштувався торговим представником у рідному селі.
Під час повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік став на захист нашої держави у лавах Збройних сил України. Служив у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був водієм взводу протитанкових керованих ракет. Щодня намагався телефонувати рідним. 22 липня попередив дружину, що вирушає на бойове завдання і зв'язку може не бути. «Люблю, цілую. Бережи хлопців. Подзвоню», – були його останні слова Наталії. Через три дні воїн загинув.
«Я дуже вдячна своєму коханому за кожен день нашого спільного життя. За турботу і наших синів, яких він дуже любив. За його мужність, чесність і справедливість», – зазначає дружина загиблого Наталія.
Поховали Юрія у рідному селі на Чернігівщині.
У військовослужбовця залишилися мама, дружина і двоє синів.
