Ігор був родом з села Бреусівка Полтавської області. Закінчив місцеву школу, потім опанував професію тракториста в ПТУ міста Кобеляки. Певний час працював за фахом, а потім займався ремонтними роботами в Києві.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік взяв до рук зброю та став на захист рідної країни. Ігор воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду водія.
За хоробрість, високі показники у службі, досконале планування та проведення десантно-штурмових операцій, а також збереження здоров'я та життя побратимів захисника нагородили нагрудним знаком «Завжди перші».
«Ігорю було 22 роки, коли померли мама та бабуся, і він взяв під опіку мене, брата і сестру. Він був доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він завжди мене підтримував і захищав», – розповіла сестра Лідія.
Поховали воїна в рідному селі.
У нього залишилися сестра, брат і племінники.
