Олександр був родом із села Гулянка Одеської області. Жив у місті Ромни Сумської області. Здобув середню освіту та переїхав до Києва. Працював на шиномонтажі, маляром у Польщі на заводі «Nifko» та «Заводі Кобзаренка». Захоплювався кулінарією та дуже любив готувати.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік був у Польщі. Одразу вирішив повернутися додому та стати на захист Батьківщини. Так у 2022 році він став бійцем Збройних Сил України. Службу проходив у 80-ій окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Під час навчання у Великобританії Олександр увійшов до трійки кращих учнів, за те на нього говорили BEST, так і дали йому це псевдо. Захищав Батьківщину на таких напрямках: Сватове та Кремінна на Луганщині, Бахмут та Лиман на Донеччині, брав участь у звільненні Харківщини, згодом вирішив на спецоперацію до Курської області РФ. У травні 2024 року проходив навчання у Німеччині, де вчився користуватися новою військовою технікою.
За участь в контрнаступі із визволення Харківщини отримав нагороду «Захиснику Вітчизни», також був нагороджений медаллю та відзнакою від президента України «За оборону України».
«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, мій чоловік повернувся з Польщі та добровільно пішов до Роменського військкомату, аби стати на захист рідної землі. Спочатку йому відмовили. Згодом, а саме 20 червня 2022 року, мого чоловіка мобілізували. У квітні 2023 року він отримав травму при обороні Бахмута, але після 3-місячної реабілітації, яку проходив у Києві, він повернувся на передову до побратимів. Побратими згадують, що Олександр був вправним військовим, вірним та гарним товаришем, дуже сміливим, порядним, відповідальним, працьовитим та кваліфікованим військовослужбовцем, гарним воїном, який знайшов себе у військовій справі… Захоплення його життя – кулінарія – і на війні знадобилося чоловіку – він готував смачні страви для побратимів. На знак вдячності друзі Сашу називали «Наша мамка»… Мій чоловік планував після закінчення війни відкрити власну справу: для мешканців громади створити затишне кафе чи ресторан, де б готував страви за власним рецептом. Найбільше, чого хотів наш захисник, це подарувати дітям світле майбутнє у мирній країні… Та не судилося…» – розповіла дружина загиблого Юлія.
Поховали десантника на центральному кладовищі міста Ромни.
В Олександра залишились дружина, син, донька, сестри та брат.
