Олександр народився і жив у Києві. У 2008 році закінчив Чернігівський військовий ліцей з посиленою фізичною підготовкою, у 2013-му – Рівненський інститут Університету «Україна» за спеціальністю «Фінанси і кредит». Здобув освітній ступінь «спеціаліст» з відзнакою. Працював автомеханіком, займався підприємницькою діяльністю.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік взяв до рук зброю та став на захист своєї країни. Спочатку воював у лавах 114-ої бригади ТРО. Згодом перевівся до підрозділу «Ахілл» Головного управління розвідки Міноборони. Олександр був вправним кулеметником та неодноразово відзначився у боях.
Його командир Максим розповів про події 15 серпня 2022 року:
«На тому завданні група виходила із тилу ворога, виконавши поставлене завдання і буквально за 2 кілометри до наших позицій натрапила на засідку. Ворог щільно здійснив дистанційне мінування мінами ПФМ, відрізав шлях відходу та кинув на групу РДГ «Ахілл»' з 9 бійців два взводи своєї десантури, підключив артилерію та бронетехніку. Зав'язався важкий та по-справжньому пекельний бій. Хлопці розосередилися та в нерівних умовах вели бій, одночасно здійснюючи розмінування шляхів для відступу до своїх. Саша отримав смертельне поранення в шию. Група вирвалася, зустрівши іншу групу підрозділу, яка також працювала у цьому секторі, і пішла на підтримку у саме пекло без роздумів», – розповів командир підрозділу «Ахілл» Максим Глєбов.
Після бою побратими повернулися, щоб забрати тіло Олександра. Але не вийшло. Другу спробу вони здійснили через добу. Вона теж виявилася невдалою. Але згодом їм таки вдалося забрати тіло захисника і повернути додому.
Поховали Олександра на Лісовому цвинтарі в столиці.
У нього залишилися дружина Тетяна і донька Мілана.
У 2023 році Олександр Олегович Романов посмертно отримав звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» III ступеня.
