Василь народився і жив у Вінниці. Здобув фах плиточника-облицювальника у Центрі професійно-технічної освіти №1. Після строкової служби залишився у лавах ЗСУ на посаді начальника апаратної. З гідністю проходив службу впродовж 27 років у військовій частині А2656 (м. Вінниця). У 2015-2016 роках брав участь в АТО на Донбасі. У 2019-му вийшов на пенсію у званні прапорщика. Мав хобі – робити внутрішні ремонти оселі. У вільний час любив рибалити, проводити час на природі з сім'єю та друзями.
У березні 2022-го Василь повернувся до лав ЗСУ, щоб боронити Україну від окупантів. Служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Обіймав посаду головного сержанта стрілецького взводу.
«Папа був дуже щирою та дисциплінованою людиною, усім допомагав та підтримував. Завжди боровся за справедливість і чесність. Був найкращим батьком, чоловіком, тестем, свекром, другом і товаришем по службі. Маючи велику і дружню родину, планував видати доньок заміж і тішитися онуками, але, на жаль, не встиг... Нам його дуже не вистачає, вечірніх розмов на кухні, жартів, посмішки та підтримки. Досі не віриться, що це все відбувається, і щодня очікуєш, що він відчинить двері своїм ключем…» – розповіла старша донька загиблого Світлана.
Поховали мужнього захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Вдома на Василя чекали дружина Олена, доньки Світлана та Сніжана, син Олександр та онук Дмитрик.
