Владислав народився у селі Вербка Волинської області. Після школи вирішив стати залізничником та вступив до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. Пізніше навчався в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Працював торговим представником. З родиною проживав у місті Ковелі.
У 2016 році, коли йому було лише 18, прийняв рішення стати на захист України та уклав контракт із ЗСУ. Брав участь в АТО. Під час повномасштабній війні, у 2024 році, Владислав був мобілізований. Боронив країну в складі 67-ї окремої механізованої бригади, служив навідником 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону.
«Він був людиною-сонечком, завжди посміхався, був неймовірно добрим. Умів підтримати словом, думкою. Усім навколо допомагав. Улюбленою грою були нарди. Любив нас з донечкою, батьків, рідних», – розповіла дружина Анна.
Поховали захисника на Алеї Слави міста Ковеля Волинської області.
Владиславу Саковському посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля»
У воїна залишились батьки, брат, дружина та донька.
