Данило народився в селі Устимівка Київської області. Жив у столиці. Навчався в музичній школі імені Миколи Лисенка. Згодом закінчив магістратуру Київського університету культури і мистецтв, де навчався по класу бандури на факультеті музичного мистецтва. Мав чудовий голос. Співав у хорі Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ. Викладав музичне мистецтво в Київській гімназії №48. Любив подорожі і тварин, мав багато друзів. Брав участь у Революції Гідності. Воював в АТО у складі батальйону «Донбас». Пройшов Іловайськ, брав участь у боях за Лисичанськ і Попасну. Відзначений нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю «За військову службу Україні».
Після початку повномасштабного вторгнення Данило опанував професію оператора БПЛА та успішно виконував військові місії у складі підрозділу ЗСУ. Брав участь у боях за столицю, згодом перемістився на інші гарячі напрямки фронту. Служив у 67-ій окремій механізованій бригаді.
«Данило мав дуже сильний характер. У дитинстві мав хворобу ніг. З 5 до 11 років переніс 8 складних операцій. Ніколи не скаржився, мужньо переносив всі випробування. Був принциповим і справедливим, завжди заступався за слабших. При цьому був дуже скромним і лагідним, умів вислухати і підтримати, любив життя і все живе. Умів кохати і виявляти турботу, був чудовим сином, братом, чоловіком, завжди знаходив добре слово для друзів. Данило вірив у Бога. Любив грати на фортепіано і слухати дощ, цікавився технікою, подорожував... І понад усе любив Україну. Мріяв бачити її сильною, вільною та незалежною», – написала дружина полеглого воїна Інна.
Поховали Героя на Алеї Слави Лісового кладовища у Києві.
У Данила залишилися дружина, рідні, друзі та побратими.
