Максим був родом із міста Ніжин Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу №13. У 2010-му вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею, де здобув спеціальності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва і водія автотранспортних засобів.
Спершу працював на хлібозаводі в Києві, потім – на автозаправній станції у столиці. Згодом займався будівництвом веж мобільного зв’язку в приватній компанії. У 2021-му здобув категорію водія великовантажних авто. Планував працювати далекобійником.
Обожнював тварин, особливо котів, і дуже любив дітей. Мав великі плани на життя, але не встиг їх реалізувати.
Отримавши повістку, пішов захищати Україну. Служив у 79-їй окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Був снайпером 2-ї категорії.
За свою службу військовий був нагороджений орденами «За заслуги» та «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Максим був людиною з великої літери – добрий, чуйний, наполегливий. Мав багато друзів і завжди всім допомагав, хто б до нього не звернувся», – сказав брат Сергій Савченко.
Поховали захисника на Алеї Героїв в Ніжині.
У Максима залишилися мама Поліна Михайлівна, батько Віталій Володимирович і брат Сергій.
