Максим народився у місті Іллінці Вінницької області. Здобув економічну освіту в Іллінецькому аграрному коледжі. У 2018-му його призвали на строкову військову службу, але вже за кілька місяців хлопець уклав контракт із ЗСУ та вирушив виконувати бойові завдання в АТО. Обороняв Луганщину. Армія стала для Максима головним захопленням, тому він вирішив будувати там кар’єру. Закінчив Курси лідерства у Львові, де здобув первинне офіцерське звання – молодший лейтенант. Після випуску його направили на службу командиром танкового взводу 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. З осені 2020-го разом із побратимами боронив Донеччину.
Під час повномасштабної війни офіцер продовжував захист країни в одній з найгарячіших точок фронту – під Маріуполем.
Посмертно лейтенант Ямковий нагороджений орденом Данила Галицького за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Максима Ямкового нагороджено орденом Данила Галицького.
«Він був надзвичайно харизматичний. Впевнений в собі. Завжди вперто йшов до цілі. Дуже любив життя і жив насичено. Ми жартували, і я казала: «Якщо колись раптом ти залишиш військову справу, то відкриємо барбершоп твого імені. Він дуже класно стриг завжди всіх своїх товаришів», – розповіла дружина захисника Оксана.
Поховали Героя у рідному місті.
У Максима залишилися мама, тато, брат, дружина, донечка Поліна та донька Марія від першого шлюбу.
