Родіон народився у Краматорську Донецької області. Закінчив місцеву українську гімназію та Одеський юридичний коледж. Згодом здобув вищу юридичну освіту у Донбаському інституті техніки та менеджменту. У вільний час перебирав автомобілі: займався тюнінгом. Любив усе робити своїми руками – від зварювання до фарбування.
З початком російсько-української війни 2014 року хлопець пішов добровольцем на фронт. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військах Збройних сил України. Брав участь в АТО, був відзначений командуванням нагородами.
У грудні 2021 року у Родіона закінчився контракт.
Однак вже за 2 місяці почалася повномасштабна війна. 24 лютого зібрав речі та сам пішов у військкомат. Потрапив до взводу вогневої підтримки оператором протитанкового відділення.
На цій війні Родіон встиг провоювати 2 місяці. Свій останній бій він прийняв біля с. Яцківка Донецької області.
«Вже п'ятий місяць як я не чую голос своєї дитини. Усвідомлення смерті так і не прийшло. Здається, що просто немає зв'язку з ним, що він не може зателефонувати тимчасово... Після загибелі дзвонило багато друзів, однокласників, знайомих Родіона, багато розповідали про нього. Я тільки зараз взнала, що моя дитина так багато допомагала іншим, завжди приходила на допомогу своїм друзям. Побратими казали, що він був дуже сміливим, ніколи нічого не боявся, з ним було їм ніколи не страшно. З 2014 року він постійно був на службі. Дуже любив свою донечку Ярославу, з якою так мало приходилось бачитися. Колись Родік сказав, що вже і помирати не страшно, що є вже маленька його копія, продовження його життя... Такого не повинно бути, йому було тільки 29 років», – розповіла мама Олена Табунщик.
У Родіона залишилися батьки та дворічна донечка.
