Микола народився і жив у селі Людинь Рівненської області. Навчався в Людинському ліцеї. Після школи вступив до Костопільського будівельного вищого професійного училища, де здобув фах столяра. Згодом працював за кордоном будівельником. Любив займатися спортом, особливо – грати у футбол. Обожнював риболовлю.
Під час повномасштабного російського вторгнення Микола без вагань став на захист рідної України. Воював у лавах 81-ої окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ. Був старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки.
«Мій чоловік завжди був веселим і добрим, люблячим і турботливим. Дуже сильно любив свою сім'ю. Завжди проводив час із родиною. Обожнював гратися з синами, вчити їх. Завжди підтримував нас і оберігав. Мав багато друзів, він був душею компанії, вмів гарно жартувати, де він був – там завжди лунав сміх. Як би важко не було б у житті, він завжди жартував. Він був особливим. Він пішов на службу, щоб, в першу чергу, захистити своїх рідних, щоб його сини жили у вільній країні. Мужньо виконував бойові завдання. І ніс службу в лавах ЗСУ», – розповіла дружина полеглого воїна Ірина.
Поховали десантника у рідному селі.
Вдома на Миколу чекали батьки, брат, сестра, дружина і двоє синів.
