Олексій народився в селі Соколова Балка Полтавської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім здобув фах електрозварювальника у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. Працював у ТОВ «Сокіл». Закінчив Донбаську державну машинобудівну академію за спеціальністю «Управління персоналом».
З 2015 року воював в АТО/ООС на Донбасі. Неодноразово виконував бойові завдання на передовій, заслужив авторитет серед побратимів і командування.
2018 року одружився. Разом із родиною жив у місті Костянтинівка на Донеччині.
Під час повномасштабного російського вторгнення Олексій захищав Україну у лавах 90-го окремого аеромобільного батальйону імені героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, що у складі 81-ї бригади ДШВ ЗСУ. Був водієм розвідувального взводу.
«Олексій був Професіоналом. Мужній, сміливий, справедливий, ризиковий. Воював в АТО/ООС. 6 березня 2022 року біля населеного пункту Глинське, північніше Ізюма, знищив ворожу бронетехніку з гранатомета. Під час боїв за населений пункт Кам’янка вивозив поранених та вбитих побратимів, попри танковий вогонь по його позиції. Ризикуючи власним життям, врятував чимало побратимів. Він був готовий поїхати в пекло, аби вивезти звідти товаришів. Отримавши осколкове поранення, відмовився від лікування і повернувся до підрозділу, що вів тяжкі бої в Богородичному. Монгол завжди був там, де небезпечно. До останнього подиху мужньо боронив нашу країну», – розповів командир загиблого Роман.
«Олексій – мужній та хоробрий чоловік», – зазначила дружина Ірина.
Поховали захисника у рідному селі.
Вдома на Олексія чекали батьки, дружина.
