Олександр був родом з міста Васильків Київської області. Навчався у місцевій середній школі. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків. Згодом здобув освіту у Київському інституті військово-повітряних сил та Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Проходив військову службу в 12-ій окремій бригаді армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. Після завершення служби у 2011 році обійняв посаду інженера-конструктора у ТОВ «Інститут проєктування «Комфортбуд».
У 2014-2015 роках брав участь в АТО. Повернувся до мирного життя, працював інженером. У вільний час захоплювався виготовленням виробів з дерева.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Олександр повернувся до лав 12-ї окремої бригади армійської авіації. Обіймав посаду бортового авіаційного техніка. Виконував бойові завдання у Харківській, Донецькій, Запорізькій та Полтавській областях.
За видатні заслуги офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького.
«Олександр був надзвичайно відповідальним за свою роль у війні. Він казав: «Краще зараз ми, ніж потім наші діти». Він свідомо повернувся на службу в 2014 році, будучи військовим пенсіонером на той час, брав участь в АТО, так само і в 2022 році призвався до лав ЗСУ на захист держави. Він був життєрадісним, дуже добрим і турботливим, ніжно люблячим чоловіком і батьком, піклувався також про своїх батьків. Він щиро вірив у Господа і завжди казав: «Радійте, що імена ваші записані на небесах». Він лишив прекрасний приклад справжньої людини», – розповіла його дружина Олена.
Поховали пілота на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові.
В Олександра залишились батьки, дружина, син і донька.
