Сергій народився в селі Владівка на Запоріжжі. Закінчив Ногайський фаховий коледж, де здобув фах техніка‑механіка. Жив у Кирилівці. Був будівельником широкого профілю. Працював за кордоном, зокрема в Чехії. Його цінували за майстерність і людяність.
Сергій захоплювався музикою, грав на гітарі, любив українські народні пісні. Цікавився історією, наукою, політикою, читав і навчався, мав глибокий світогляд. А найбільше його хвилювала доля рідної країни.
На початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону й став на захист України. Служив у 110-й окремій бригаді територіальної оборони. Обіймав посаду стрільця‑санітара 111-го батальйону 3-ї механізованої роти.
Був відзначений «Знаком пошани» і відзнакою Командувача об’єднаних сил «За службу та звитягу» ІІІ ступеня.
«Він був Людиною з великої літери: гарним батьком, коханим чоловіком, турботливим сином, улюбленим зятем, справжнім і надійним другом, душею компанії. Його цінували і поважали односельці. Йшов по життю легкою ходою, його супутником була пісня. Співаючи, отримував насолоду, заряд бадьорості й натхнення. Дуже любив українські народні пісні та пісні, народжені війною. Його подруга – гітара – завжди була поряд. Ти прожив гідне життя і загинув як справжній Герой, рятуючи життя іншої людини!», – сказала дружина Олена.
Поховали Сергія в місті Запоріжжя, на кладовищі Святого Миколая.
У захисника залишилися дружина і дві доньки.
