Руслан народився у місті Оріхів Запорізької області. Мешкав у селі Вербове. Закінчив місцевий заклад освіти. Працював у Вербівському ліцеї кочегаром. Захоплювався футболом, тенісом. В 2012-му році пішов у морфлот за контрактом. Службу проходив на корветі «Хмельницький» до захоплення його окупантами в 2014-му. Згодом Руслана перевели в Одесу. Наприкінці того ж року він звільнився з армії за станом здоров'я.
Після початку повномасштабного вторгнення записався добровольцем у 110-ту окрему бригаду територіальної оборони (в/ч А 7282).
«24 лютого він мені сказав: «Мама, ти ж розумієш, як я буду потрібен, то піду». Того ж дня зателефонувала староста села і сказала, що потрібно з'явитися у військкомат. Наступного дня Руслан поїхав. Останній раз я бачила синочка 2 березня, привозила в його частину теплі речі. Але, на жаль, частина не підтверджує проходження служби. Та я вважаю, що пам'ять сина повинна бути вшанована. Руслан був дуже талановитий, добрий справедливий, хороший син. Руся постійно був ведучим в сільському клубі, дуже гарно розказував вірші, особливо любив Шевченка», – сказала мама захисника.
Руслана поховали в рідному селі Вербове.
У загиблого залишилися мама та молодший брат. Батько помер 8 квітня 2023 року. Його серце не витримало.
