Сергій народився в місті Києві. Навчався тут у ліцеї №6 та ліцеї №193 з поглибленим вивченням української мови і літератури. Вищу освіту здобув у Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю «Комп’ютерні науки». З дитинства захоплювався спортом, відвідував музичну школу, вивчав іноземні мови.
Його згадують як розумного, сміливого, доброго та харизматичного – він згуртовував людей навколо себе, був душею компанії, завжди готовий допомогти, міг постояти і за себе, і за друзів.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій добровільно став на захист України. У квітні 2022 року він приєднався до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». 15 липня офіційно мобілізувався до лав 4-ої тактичної групи 7-го центру Сил Спеціальних Операцій ЗСУ. Свою службу розпочав як бойовий медик, одночасно продовжуючи навчання в університеті. Дипломну роботу він захистив онлайн – перебував тоді в зоні активних бойових дій під Бахмутом на Донеччині. Відчуваючи необхідність зробити ще більше, у листопаді 2022 року Сергій перевівся в 1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі» 67-ої окремої механізованої бригади. Після розділення підрозділу в 2024 році обіймав посаду командира мінометного розрахунку 1-го мінометного взводу 2-ої мінометної батареї 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла.
«Сергій віддавав себе повністю – на найгарячіших напрямках і з колосальними результатами. Їхня батарея входила в п’ятірку кращих в Україні по ефективності знищення окупантів. Один із найкращих, вмотивованих і вірних синів своєї країни, ШТЕФАН – взірець воїна, людина честі й слова. Завжди готовий виконати будь-яке завдання. Сергій був справжнім мотиватором – завжди на позитиві, з тонким почуттям гумору, навіть під час бойових виходів піднімав бойовий дух побратимів. Такі воїни, як він, народжуються раз на століття. Тепер Сергію назавжди 23... Але він встиг зробити більше, ніж інші за все своє життя», – написала мама Інна Штефан.
Посмертно Сергій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Прах воїна поховали на Лісовому кладовищі в місті Києві.
У Сергія залишились лише батьки.
