Максим – уродженець села Високе Вінницької області. У 2021 році закінчив Заболотненське вище професійне училище, де здобув фах слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водія автотранспортних засобів. Займався рукопашним боєм, любив футбол.
Після училища хлопець був призваний на строкову військову службу до головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України. Тож з перших днів повномасштабної війни перебував на фронті в зоні активних бойових дій. Служив у 6-му (Волинському) прикордонному загоні. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії, навідника-оператора.
«Мій коханий був справжнім патріотом. Він казав, що пішов нас захищати. Він був дуже доброю, щирою та спокійною людиною. Завжди в усьому і всім допомагав, ніколи не відмовляв. Він був для мене підтримкою. Як чоловік був тим сонечком. Дуже-дуже мені його не вистачає, не вистачає мені його усмішки, ніжного голосочку, блакитних оченят, підтримки, обіймів. У нас було дуже багато планів. Максим завжди мріяв про маленьку доньку. Казав, що через пару років я подарую йому маленьке щастя… На жаль, цю мрію здійснити не вдалося, як і багато інших. Дуже важко без нього, наче шматок серця вирвали. Замість того, щоб до нього вдягнути білу сукню, я вдягнула чорну. Він завжди залишиться моїм коханим та моїм героєм навіки…» – поділилася Вікторія Послушна.
Прикордонника поховали у рідному селі.
Вдома на Максима чекали мама, кохана дівчина, бабуся, дідусь, дядько, інші рідні та друзі.
