Віталій народився 19 серпня 1989 року в Луганську. У дитинстві разом із сім’єю переїхав на Івано-Франківщину: навчався і жив у селі Торговиця. Після закінчення школи працював у Києві. Згодом повернувся до Івано-Франківська, де відкрив власну справу. Він мав великі плани на майбутнє, тому придбав земельну ділянку, де хотів відкрити кафе з альтанками.
На дозвіллі збирав команду однодумців і грав у футбол в аматорських турнірах, також захищав честь села.
16 березня 2022 року Віталій добровільно став до лав оборонців. Служив у 710-й окремій бригаді охорони Держспецтрансслужби.
«З товаришем по службі батько придбав авто, яке вони жартома назвали «Шершень». Думаю, звідти й походить його псевдо», – згадала донька.
Віталія Шинкарука нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За заслуги перед Городенківщиною», відзнаками «Почесний громадянин міста» та «За честь і звитягу» від громади Івано-Франківська.
«Віталій був впевненим та сміливим. Щирий та веселий, до нього завжди тягнулися люди. Хороший сім’янин та найкращий батько для своєї донечки. Для нього було важливо, щоб вона знала, що тато в неї герой. Він мав багато друзів, адже завжди приходив на допомогу. Він зі звичайного дня міг зробити свято та зібрати всіх разом», – розповіли побратими.
Поховали захисника на Алеї Героїв у селі Чукалівка.
У селі Торговиця відкрили оновлений стадіон, який назвали на честь Віталія.
