Дмитро Олександрович – уродженець Одеси. Здобув середню освіту. В цивільному житті працював будівельником. Був також активістом: з 2014 року допомагав дітям, які постраждали від російської агресії, збудував пам'ятник воїнам АТО та ССО, які не зрадили присязі. Завжди відстоював інтереси своєї України та і віддав за неї життя.
У перший день повномасштабної війни чоловік без роздумів приєднався до лав добровольців та вирушив захищати свою країну. Службу проходив у 122-ій окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду снайпера роти вогневої підтримки.
«Мій воїн, моє кохання, моє життя. Хоробрий, сильний і мужній чоловік. Але в той же час добрішого не знайти», – зазначила дружина загиблого Наталя.
Посмертно Герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Слави Західного кладовища в рідній Одесі.
Вдома на Дмитра чекали дружина і донька.
