Станіслав народився у місті Нев'янськ, РФ. Походив з української козацької родини, виселеної до Сибіру. Згодом вирішив переїхати до столиці України – Києва. Закінчив Київський національний авіаційний університет. Працював інженером із приладів та електроустаткувань. Цікавився японською культурою. Багато навчався і читав.
Коли почалася повномасштабна війна, Тор, як старший лейтенант запасу ЗСУ, приєднався до лав добровольчого батальйону «Окрема добровольча чота Карпатська Січ». Того дня, 17 квітня, після чергування, він ще 2 години продовжував спостереження, виявив ворожий танк і передав точні координати побратимам. За 20 хвилин танк було знищено.
Тор завжди казав, що потрібно навчати молодих. У молоді здобув високий авторитет. Для мене як для командира це найбільша втрата. Людина кремінь. Думаючи про нього, я згадую фразу «Вогонь запеклих не пече», – сказав командир відділення загиблого із позивним Тур.
«Дуже не вистачає його сили та підтримки», – зазначила дружина Ірина.
Поховали захисника у Києві.
У Станіслава залишилися мама, дружина, син, онучка та онук, яких він дуже любив.
