Захисникові було 46 років. Він народився в місті Олександрія, що на Кіровоградщині. Там провів дитинство та юнацькі роки. Здобув середню професійну освіту. Проживав у Харкові. В цивільному житті працював на типографії. Обожнював музику, природу, звідти черпав натхнення. Любив тварин, а вони – його. Міг увесь день кататися на велосипеді. Також йому подобалися квіти. Любов до прекрасного передалася йому від мами. Був активним учасником акцій за волю та незалежність України.
Євген став на захист Батьківщини ще в 2014 році, доєднавшись до Окремого загону спеціального призначення «Азов». У 2019-му знову вирішив стати до його лав, потрапив у зенітно-ракетний артилерійський дивізіон. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня
«Євген завжди був усміхнений, світлий, сильний і ніжний водночас. На перший погляд, наче шибайголова, але дуже уважний до деталей, все тримав під контролем. Душа компанії – коли він зʼявлявся, від його усмішки довкола усе наче світилося. Він був справжнім, без пафосу, такий, як є. Йому пощастило зустріти в житті однодумців, які потім стали побратимами і по зброї. Його неможливо було зупинити, якщо Євген чогось хотів і мав на те внутрішні переконання. Від нього йшла та сила, якій неможливо було відмовити», – розповіла кохана Оксана Єгорова.
Захисника поховали в Олександрії на військовому кладовищі.
Вдома Євгена чекали батьки, брат, син і кохана.
