Народився Володимир на Львівщині у селі Гримайлівка. Жив у Львові. Навчався в Національному університеті «Львівська Політехніка», який так і не встиг закінчити, оскільки у 2015 році взяв академічну відпустку та добровільно став на захист України. Згодом відновив навчання, але почалося повномасштабне вторгнення. В юності займався бальними танцями. Любив походи в гори. Захоплювався бігом, брав участь у напівмарафонах та мріяв про марафон. В мирному житті працював агентом техпідтримки в іноземних компаніях, останні роки був співробітником компанії «Wix».
Шлях воїна Володимир розпочав у 2015 році, долучившись до військової частини служби правопорядку. В повномасштабній війні боронив країну в лавах ЗСУ. Останнім часом служив командиром міномета мінометного взводу роти вогневої підтримки 110-ої окремої механізованої бригади.
«Пригадую, що 24 лютого 2022 року ми з Володимиром шукали відчинену оптику, щоб підібрати йому лінзи на перший час. Він не любив багато говорити, але був вірним власним принципам. Вже в той день він розумів, що буде мобілізуватись і зробив це в перші дні березня. Він дуже любив це життя і вмів тішитись кожній дрібниці. Був найтурботливішим коханим, мріяв про власний дім, дітей та собаку. Важко знайти фото, на якому б не було його вічної посмішки. Саме таким він і залишився у спогадах усіх: життєрадісним, щирим, справжнім», – розповідає Ольга, цивільна дружина загиблого.
Поховали воїна на Личаківському кладовищі у Львові.
У Володимира залишились батьки, двоє братів та цивільна дружина.
